Мої думки мене тривожать,
Міцний мій забирають сон.
Всю ніч вони мене сторожать,
Пульсує кров у сивих скронь.
Різноманітними шляхами,
Вдавалось у житті пройти.
Плисти могутніми ріками,
Не залишатись в самоті.
Полями колосилось жито,
Солодким хлібом годувало.
Багато років вже прожито,
Матусі рідної не стало.
Життя вирує як на диво,
По – різному у нім бува.
Лиш материнська сорочина,
Як у дитинстві зігріва.
Всихає цвіт мій на калині,
І соловейко вже замовк.
Багатій неньці Україні,
Встеляю килим, наче шовк.
Я почуття свої проношу,
Через усе своє життя.
У Бога лиш краплинку прошу,
Ти бережи моє дитя!
Я почуття свойи проношу
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112091807271
Свидетельство о публикации №112091807271
Рецензии