В кімнаті темно, як в норі, сіріє стеля у горі,
І, ніби миші, шурхотить листками дерево щомить.
У вересневе б'є вікно, а порятунку - не дано,
Купує золотом тепло та продавцеві на чоло
Кладе останні мідяки,що відлітають від руки,
Яка втомилась, вже - пора! Здерев'яніла вщент кора,
Згрубіла, зморщилась, мов дід, що за собою тягне рід,
Відпрацював увесь свій вік, біда стріляє в правий бік,
Кряхтить від болю, стогне знов, бо сік мовчить - застигла кров.
Вмирає! Хтось, рятуй мерщій! Це зле - чекати без надій!
В кімнаті темно, місяць спить, й вінок із зір не можна звить.
Останній стукіт, наче дзвін. В вікні - мовчать, ти сам, один...
Осіннє дерево, прости, образу з серця відпусти,
Листкам час юності в тобі, а дід старітиме в журбі.
(17.09.12)
Осеннее дерево
© Copyright: Елена Каминская7, 2012
Свидетельство о публикации №112091710350
Свидетельство о публикации №112091710350
Рецензии
Красиво и певуче звучит стихотворение, и очень образно!
Старое дерево - дед. Древодед.
В переводе на другие языки - потеря явная!
Ирина Лазаренко 09.11.2012 17:58 • Заявить о нарушении
Старое дерево - дед. Древодед.
В переводе на другие языки - потеря явная!
Ирина Лазаренко 09.11.2012 17:58 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 18 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.