Довіритись і впасти в небуття,
Чи знову жити в сумнівах й підозрах?
Не дочекаєшся від нього каяття,
Не зміниш в серці холод і морози.
У скруту сподівайся лиш на себе,
І вислів назавжди запам’ятай,
Який не дасть тобі літати в небі,
«Ти завжди вір, але перевіряй!»
І в котрий раз, побачивши брехню,
Ти згодом звикнеш до усього.
Ти обережно скажеш: «Я тебе люблю».
І не побачиш змін у ньому…
Пройдуть часи, і ти, нарешті, зрозумієш,
Що не підвладно змінювать людей,
Що все життя у їхній тіні тлієш,
Не помічаючи, простих речей…
ДОВ РА
© Copyright: Анна Сперкач, 2012
Свидетельство о публикации №112091609314
Свидетельство о публикации №112091609314
Рецензии