Пуста розмова

Чому не сказав ні слова?
Чому не сказав прощай.
Не відверта була розмова.
Все зупинилось і край.

Думки не дістали болю,
Навіть в тривожну мить,
Не заплачу більше ніколи,
І коли серце болить.

І зачиню білу браму.
До своїх днів. Для тих
Кого так боялася втома,
Стану незламною в мить.

Очі шукають розмову.
Довгі сни сховались за обрій.
Вітер тепер мені друг.
Все опустіло навкруг.

Сонце гріє чиїсь нові душі,
Небо кличе вільних птахів.
Зорі заколихують юність.
Минуле відносять східні вітри.


Обімлілою долею, іншою стежкою,
Враз повернуло життя.
Відшукати простори, стати безмежністю
Так хоче тепер душа моя.

Не зважати на серце.
Не пізнати і далі йти.
Так може тільки природа,
Але ж Не люди, тільки не ми.

Когось зустрічаємо,
Рахуємо дні скрізь роки.
А потім втрачаємо,
І так цілі віки.

Часом, забудеться.
Те, що було дорогим.
Серце уже не хвилюється.
Воно стало для мене чужим.