Лелеки

          
             Моїм однокласникам і землякам

          
Найкраще місце на Землі -
Домівка рідна. І здалека,
Буває - на однім крилі,
Ми летимо, немов лелеки,
Сюди. Бо манить запах м’яти,
Бо є у кожного одна -
Ота стежина коло хати,
Старенька мама край вікна.

Приспів:

Тут весною завжди
Розцвітають сади,
Тут найперші робили ми кроки.
Ця земля повсякчас
В серці кожного з нас,
Тихі зорі і небо високе.

Ми поверталися не раз,
Та простір неба вабив знову,
А потім знову кликав нас
Акацій аромат п’янковий.
Земля ця кличе, часто сниться,
Коли блукаємо в імлі.
Хлюпоче джерело в криниці,
Що батько викопав її.

Приспів.

Дорога нам несла біду,
Крізь грози довелось летіти.
Біленька вишенька в саду
Нас пригортає ніжним цвітом.
Ми летимо, немов лелеки
І повертаємось сюди,
Натерши крила, бо здалека,
Щоб знов напитися води.

Приспів.


____________________________________________________


По мотивам песни Елены Войнаровской Лелеки


Семён Кац
Красивей нет в краю моём
Ольгополя родного,
К нему подбитым журавлём
Я возвращаюсь снова -
Туда, где издали видна
Дорожка возле хаты,
Где мама смотрит из окна,
И терпкий запах мяты.

Припев:

Для меня, журавля,
Есть родная земля,
Есть частица далёкого детства,
Где растили меня,
Где лечили меня,
Где теплом наполняется сердце.

Я не жалею сбитых крыл -
Сторицей воздаётся
Тому, кто жажду утолил
Водою из колодца.
На свете нет живей воды,
И нет её целебней,
Она от ран и от беды
Спасает как молебней.

Припев.

Едва подбитые крыла
Свои залечат раны,
Вновь улечу, но зов села
Опять меня поманит.
На свете тяги нет сильней,
Чем журавлём притихшим
Припасть в родном своём селе
К стволу цветущей вишни.

Припев.


Большое спасибо Семёну Кацу за замечательный перевод:
http://www.stihi.ru/2012/09/12/4860