Моя країно! Ти така єдина.
Твої поля квітучі й мова солов'їна.
Так історично склалося, що ти занепадала,
Як квітка в'янула і знову розквітала.
Та мова, немов нитка, усіх єднала,
І в радості, і в горі нас супроводжувала,
Підбадьорювала у війні, і ми перемагали.
І навіть сильному ворогу ми не склонялись.
Про мову
© Copyright: Наталия Копыл, 2012
Свидетельство о публикации №112091108637
Свидетельство о публикации №112091108637
Рецензии
