***

КОЛИСКОВА

Крило-клекотом лелечим, в яснім раночку,
Заспівало серце в грудях колисаночку.
Диво-музика небесна зродить почуття.
В теплім лоні материнства ожило життя.
Зріло, сили набиралось, як зерно в жнива.
В небі ангели співали, зичили різдва.

Білі зали, як вокзали.
Ніби снігом по встеляло
Білокрилим покривалом
Білу постелю.
Гострим болем, гостре жало
Білим саваном упало…
Не вбивай же мене, мамо,
Я тебе люблю.

Мамо! Мамочко, це я! Ми з тобою ще зв’язані однією пуповиною і в нас пульсує одна на двох кров, але я вже маю свою окрему душу, мамо. І коли ти прислухаєшся, то почуєш биття мого серця.
Воно ще дуже маленьке, але я буду підростати. У мене з’являться ручки та ніжки і личко, дуже схоже на твоє… я буду посміхатися до тебе, мамо…
.
Падолистом дні минають у календарі,
Пори року світ міняють у твоїм дворі,
Довгожданий час настане і щаслива мить –
Білу тишу плач дитячий, радісний, збудить.
Припаду вустами, спрагло, до твоїх грудей.
Я ж твоє дитятко, мамо, не губи той день.