Ну спiвай на треклятiй гiтарi

Вільний переклад «Пой же, пой. На проклятой гитаре» С.Есенин

 Ну співай на треклятій гітарі,
 Мій остатній, єдиний брат,
Задихнутись би в цьому пожарі,
Раз немає дороги назад.

Не дивись на її зап’ястя,
Золотисте чарівне волосся,
Я шукав у цій жінці щастя,
Але тільки лихо знайшлося.

Я не знав, що кохання – зараза,
Я не знав, що кохання – чума,
 А в душі відлунює фраза,
« я вирішую все сама..»

Посміхнулась мені ненароком,
і уже наперед все знала,
і звабливо, примруженим  оком,
 в хулігана  душу забрала.

Так співай, хай життя вирує,
Може з серця прогонить печаль,
Хай себе не мені дарує,
Незрівнянно красива, шваль

Ні чекай, я її не лаю,
Ні чекай, я її не кляну,
Дай про себе тобі зіграю,
 Під гітари басову струну.

Я прожив у палкому бажанні,
В серці золото снів зібрав,
І не раз у хтивім тумані,
 Я до серця жінок прижимав.

У природи є правда своя,
Пси у чергу стають до суки,
Раз вона і так не моя,
Так для чого душевні муки.

 Так для чого мені ревнувати,
 Наповнятися  чорним трунком,
 Суть життя – у ліжко лягати,
 Суть життя  - у п’янких поцілунках.

 Так співай, в роковому запалі,
 Хай слова тріпотять по вітрУ,
Тільки знаєш, пошли всіх подалі,
 Я ніколи, мій брат не помру.



 Текст оригіналу

Пой же, пой. На проклятой гитаре
 Пальцы пляшут твои вполукруг.
 Захлебнуться бы в этом угаре,
 Мой последний, единственный друг.

 Не гляди на ее запястья
 И с плечей ее льющийся шелк.
 Я искал в этой женщине счастья,
 А нечаянно гибель нашел.

 Я не знал, что любовь - зараза,
 Я не знал, что любовь - чума.
 Подошла и прищуренным глазом
 Хулигана свела с ума.

 Пой, мой друг. Навевай мне снова
 Нашу прежнюю буйную рань.
 Пусть целует она другова,
 Молодая, красивая дрянь.

 Ах, постой. Я ее не ругаю.
 Ах, постой. Я ее не кляну.
 Дай тебе про себя я сыграю
 Под басовую эту струну.

 Льется дней моих розовый купол.
 В сердце снов золотых сума.
 Много девушек я перещупал,
 Много женщин в углу прижимал.

 Да! есть горькая правда земли,
 Подсмотрел я ребяческим оком:
 Лижут в очередь кобели
 Истекающую суку соком.

 Так чего ж мне ее ревновать.
 Так чего ж мне болеть такому.
 Наша жизнь - простыня да кровать.
 Наша жизнь - поцелуй да в омут.

 Пой же, пой! В роковом размахе
 Этих рук роковая беда.
 Только знаешь, пошли их на хер...
 Не умру я, мой друг, никогда.