В високі гори би забратись,
Вдихнути запаху Карпат!
Красу оту всю споглядати,
Вдихати хмари.І злітать
Повище хмар. Повище гір.
Від сьогодення і примар,
Де небо синє.Де мій зір
Спочине.Зніметься тягар
З душі, що так болить народом,
Який байдужий і ще спить.
Як розбудити?! Щоби згодом
Разом злетіти у блакить
І там щоб душу відродити,
Набратись сил і відчуття,
Що ми єдині.Щоб не скніти,
А вибороть нове буття!
В висок1 гори би забратись...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2012
Свидетельство о публикации №112090900489
Свидетельство о публикации №112090900489
Рецензии