Даруйте діти
Що як годиться вас недолюбила
Я тяжко працювала
Мабудь то втома мою любов приспала.
Країлось серце матері вночі
Аби не хуже всіх жилося дітям
Щоб свято інколи було
Було дитинство незабутнім
Не все було, так як бажалось
Та милосердя Божеє не полишало
Повиростали мої діти і взуті і одіті
А материнська нерастрачена любов зосталась.
Мабудь на все свій час
Любов, не гроші, вкладати треба у дитину
Щоб розвивалась і росла
І неньку в старості зігріла.
Мамина сповидь
© Copyright: Лариса Сенчило, 2012
Свидетельство о публикации №112090900437
Свидетельство о публикации №112090900437
Рецензии