У тихій безвісті життя
Моя душа помірно тліє.
Стїть той сморід, сонце виє,
У шибку плаче, в небуття.
Що можу я від долі вимагати?
Ліниве стерво з ручкою в руці.
Малюю сам собі шикарного коханця.
Щаслива тим, що маю й олівці.
Тяжке повітря пробиває промінь,
Велика зірка вибилась із сил.
Не сила їй зворушить мряку болю,
Що стелиться мов книжний пил.
У тих й безв ст життя
© Copyright: Оля Эс, 2012
Свидетельство о публикации №112090800950
Свидетельство о публикации №112090800950
Рецензии