Сила слова

«Що  твої  крила  обпалило?»
«Людська  це  заздрість  і  образи!»
«Чому  твій  погляд  -  божевільний?»
«Не  зрозумів  я  все  відразу….
Як сяйво  ранішнє  здіймалось,
Тремтіли  роси,  мерехтіли.
У височінь,  розкривши  крила,
Злетів  для  всіх,  бо  мав  ту  силу,
Яку  не  м’язи,  воля  кріпить.
І  чув  у  слід:  «Вперед!  Ти  зможеш!»
Та  знали  б  ви,  як  сонце  сліпить,
І  як  пече  пір’їну   кожну!»
«До  чого  ж  люди,  світ  не  милий,
Якщо  це  сонце,  наче  кара?»
«Летів  униз   вже  як  безкрилий
І  зупинився  там,  на  хмарах.
Неслися  відгуки: « Безсилий,
Змогли  б  і  ми,   і  -  долетіли  б!»
Словами  крила  спепелило,
Став  погляд,  ніби  занімілий.
Я  не  спустився  нижче  хмари,
Горить  усе  - земне  й  небесне,
Зберіг   сю  душу  я  від  чварів,
А  із  тобою,  ще  й  воскреснув.
Бо  небайдужість  і  не зверхність
Твої  вдихнули  нові  сили,
А  добре  слово,  будь   же  певний,
Скоріше  всіх  дарує  крила".

(8.09.12)