Пробач мене, матусю мила,
За момовольнії образи,
Коли ти мене жить учила,
Я ображався раз за разом.
Не думав я і не гадав,
Що ти так скоро нас покинеш,
Якби ж я тільки знав,
Що ти у небеса полинеш.
Я б за усі свої слова,
Що говорив тобі зопалу,
Прощення в тебе попрохав,
Зробив би все, як ти бажала.
Та зараз пізно вже гадати,
Усторію міняючи у сторінках,
Тебе я завжди буду пам'ятати,
І берегти в своїх думках!
Мо й матер
© Copyright: Эрик Дрэйвен, 2012
Свидетельство о публикации №112090707413
Свидетельство о публикации №112090707413
Рецензии
