Маки

Яріють пелюстки, мов ватри пломінь,
А, може, квіт зросила крапля крові –
Людських страждань жива й скорботна фарба?
Чи... так шаріє діви личко-зваба,
З якого так і хочеться напитись?..
Удари серденька, мов сотні китиць
Уздовж думок, що стелять навстріч шалі –
Тремкі, мов шовк на вітрі. Далі, далі –
Від серця і до серця! Шал… знемога.
Яріють маки... Сон?  В очах волога.
Злітає вмить душа за хмари сірі,
І в дійсності, і в снах – ці квіти щирі!


Рецензии
Тоже красиво. Та, Валю, передостанній рядок дещо гальмує прочитання на одному подиху. Може відсутність чіткої цезури після шостого складу, чи взагалі два склади там зайві. Подивіться при нагоді. Олег

Олег Омелянчук   05.10.2012 08:47     Заявить о нарушении
Щиро дякую, Олегу! "При нагоді"..., бо зараз щось інше на думці.
Гараздів Вам та наснаги з вогником!

Валентина Чайковская   05.10.2012 18:29   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.