Чогось не пишуться вірші – на серці просто хуртовина,
Всі рими чисто відійшли – гризе неначебто провина...
І сум закутав серця струни – з’явились в ньому якісь скельця...
Не покидають думи, думи – а жаль проймає аж до денця.
Все навкруги не сіре – біле, і найчастіше кольорове,
Чому ж навпіл щось душу ділить, то так близьке, то якесь нове?..
А завірюха та, образа, ніяк не вщухне, а все віється,
Не зникне біль душі одразу – а серце любить і надіється
***
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2012
Свидетельство о публикации №112090500368
Свидетельство о публикации №112090500368
Рецензии