Ти дарував на мить свободу
Забравши з нею все життя.
Спитав "Люблю?"- отримав згоду
Й послав контакт у забуття...
Для чого вся була ця гра?
Для чого разом захід сонця зустрічали?
Якщо у грудях замість серця вже діра
Й слова твої розталим снігом продзюрчали...
Не буду гніватись, грішити та клясти.
І чвар, повір, наводити не буду,
Не буду сумувати і писать листи,
Робити всякі чорні ляльки-вуду...
Ти не кохаєш- що ж,нехай.
Не бачитиме світ щасливих нас.
Я не серджусь. Пробачу- знай.
Лише потрібен мені час.
Пробач,що в тебе закохалась
Й повірила у те,що говорив,
Пробач що доля знову обізналась
Коли собою ти її манив...
Знову обiзналась...
© Copyright: Лёля Капризоля, 2012
Свидетельство о публикации №112090207062
Свидетельство о публикации №112090207062
Рецензии
Ну, що сказати?
i таке буває...
Що серце в собi носить,
А в життi не крає.
Валентина Суханова Ассорти 14.10.2012 13:48 • Заявить о нарушении
i таке буває...
Що серце в собi носить,
А в життi не крає.
Валентина Суханова Ассорти 14.10.2012 13:48 • Заявить о нарушении