Сиротливо на тебе дивлюся,
Опускаючи очі поволі,
Я від щастя, буває, журюся,
Полишений поряд з тобою.
Точно знаю, ти тут і далеко,
Разом з тим , водночас не зі мною,
Поріділими фразами рани ти гоїш,
Неохочими рухами рук з головою.
Я один, і не смію зізнатись у цьому
Бо кружить повсякдень наді мною,
Твоя тінь, заповзято й всесильно керує,
Й не бере полонених в двобої.
Бо лише перемога, суцільна, тотальна
Вдовольнить і нарешті таки заспокоїть
Всюдисущу цю тінь від якої в помин
Не відмитись у прощення морі.
Я ж дивлюсь сиротливо…
Дивлюсь...
© Copyright: Энн Крип, 2012
Свидетельство о публикации №112090200667
Свидетельство о публикации №112090200667
Рецензии