Це ж скільки років промайнуло?
Як день один, єдина мить.
Та раптом в серці щось кольнуло,
І знову в ньому те болить…
Згадав, як був тоді щасливий,
Від поцілунків як хмелів.
І кожна ніч, і день був милим,
І все було як я хотів.
З тобою ранки зустрічали,
Ві сні тебе я обнімав,
Кохання разом пізнавали,
Тобі я ніжність дарував.
Гаранти долі - зорі ясні,
Вели нас у небесний храм…
Парад планет… світила згасли…
Чи може сон приснився нам.
Та ось ріка, над нею зорі,
І ти і я на ній в човнах.
Простори мрії неозорі,
Чи то у дійсності? Чи в снах…
Светила судьбы
© Copyright: Вячеслав Плесингворд, 2012
Свидетельство о публикации №112090206173
Свидетельство о публикации №112090206173
Рецензии