Монолог поэтессы - перевод с украинского

МОНОЛОГ  ПОЭТКИ
Олеся Райська (http://www.stihi.ru/2012/09/02/3354)

Яке ж бо в мене літо цього року!
Як подарунок - Боже, поможи!
Рядки складаю,боязко - потроху,
Дарую друзям. Квіти та вірші.

Замислилась... Не диво це якесь?
Заримувати порухи душевні,
Такі крихки, як ті зірки з небес,
Такі бо вірші, ще слабкі, непевні...
Душа шепоче чи почула десь?
Відчула.Десь в глибин вони вирують,
Вони - гармоній Всесвіту луна,
Що - кожному, але не кожен чує...
Я дослухаюсь з радістю. Мана?
Ні.То реальність, так - першооснова
Життя мого у вирії життів,
Що віршами відгукується знову,
Все знову й знову в кращім із світів!

 
-------------------------------------


           ***

Ах, как мне лето нынешнее пело!
Подарок просто... Боже, помоги
Строку к строке мне подобрать умело,
Чтоб подарить друзьям ! - Цветы, стихи.

Задумалась... Ведь это так не просто-
Зарифмовать душевные движения,
Что рассыпаются , как в небе звёзды,
Такие слабые ещё и неуверенные...

Душа мне шепчет , что она слыхала...
Здесь в глубине её бушует, дышит
Гармония Вселенной... И не малая -
Для каждого, но разве каждый слышит?

Я вслушиваюсь с радостью. Основа.
Не призрак , а реальность бытия!
И в суматохе жизней есть моя,
Что откликается стихами снова,
В прекрасном самом из миров паря.