Кицька осені чекала,
Вибігала, щоразУ
На дерева заглядала,
Щоб діждатися красу!
Бо вона запам'ятала,
Як вторік в її садку
Жовте листячко кружляло,
Осідало на траву!
Кожний ранок вистрибала
У відчинене вікно
І на лавці вижидала,
Осінь, в свому кимоно!
Запримітила Катруся:
"Що чекаєш, Риженя?
Не пора ще їй вернуться,
Лише липень, кошеня!"
Та, настирная, всерівно
Вибігала щоразУ.
День до осені, лиш, рівно -
Золота пуска сльозу.
Через трохи вже і сонце
З - за хмаринок вигляда,
А по тІм, аж із віконця,
Бачилось, як лист кружля!
Кицька осeнi чекала
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112090202380
Свидетельство о публикации №112090202380
Рецензии