Відверни мене, врешті, від себе...
Без вагань і без сліз - відверни.
Не лишай мені шансів - не треба.
І не треба чекати на сни...
А у сонця у мого, ти знаєш, -
Пари променів не вистача...
Найтепліших... А ти... все ж їх маєш.
Та від них тільки смуток в очах...
Так, кінець. І без краплі сумління
Я тобі не віддячу за все.
Неповернення - не співпадіння.
Хай воно тобі спокій несе.
Це вже майже можливо, гадаю...
Лиш далекі горять два вікна,
Де єдина мелодія грає...
Неможлива... Минула... Сумна...
O. I
© Copyright: Светлана Возженникова, 2012
Свидетельство о публикации №112090101244
Свидетельство о публикации №112090101244
Рецензии
