Прощаюсь з літом я в думках,
А щойно тільки з ним віталась.
І в росяних своїх шляхах,
Воно так радісно всміхалось.
Я рвала квіти польові,
І як в дитинстві їх сплітала.
З покосів трави лугові,
В копицю лагідно складала.
У небі сонечко яскраве,
Цілунком доторкалось щік.
Воно неначе золотаве,
Тягнулося до моїх ніг.
І супроводжувало серце,
Мою нестриману любов.
І в низині мале озерце,
Охолоджувало кров.
Прощаюсь з літом я в думках,
А щойно тільки з ним віталась.
І у життєвих сторінках,
В пам’яті моїй воно зосталось.
Прощаюсь з лiтом я в думках
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112083003196
Свидетельство о публикации №112083003196
Рецензии