Ранковий гiсть

Блакить крізь шибку майже справжня;

Метелик на гостину – у вікно. «Вітаю!»

І стрепенулось серце радісно-тривожно…

«Лети, малий!» - Метелика – в долоні… «Як він б’ється!!!»

В блакить полинув гість ранковий… Ніби й не було…



 
написано 18.09.2009


Рецензии