Лебежий клин

Осінній вітер підіймає
У чисте небо клин лебежий,
Вглядаюсь в нім – пари немає
…Хтось втрутився не обережно.
Хіба розлука не бува,
Повчальною для тих, хто плодить
Гіркої долі стремена,
Що не розумних нас розводять?

Чому ж між нами вбито клин,
Кому потрібно це, й для чого?
Ось, ріс би з нами разом син,
Тай було б жити нам для кого.

Чому мовчиш ти ? Я жалію…
Про те, що сталося між нами,
Марнуємо час, а нашу мрію
Лупцюємо брудними словами.
Неначе глину, мнемо долю,
Будуємо зайвий перелаз…
Чому мовчиш ти, в Бога молю,
Я тільки розуму для нас.

Не вірте тим, хто ставить тин
Окутий різними словами…
Без батька зостається син -
А сину ж , звісно, мало мами…

Любов не камінь, щоб кидати,
Як важко стане з нею йти,
Не варто долю дратувати :
Життя ж – не поле перейти…
Лебежий клин на небосхилі
Курличе двоголосий крик,
…Аж тут, зложивши міцно крила
Самотній лебідь долін зник…

Це ж ким між нами вбито клин,
Кому потрібно це й для кого ?
Хай краще б з нами був наш син
Й зразком кохання ми для нього !

Чому ж між нами вбито клин,
Кому потрібно це, й для чого?
Ось, ріс би з нами разом син,
Тай було б жити нам для кого.