Чому тебе шукаю знову?
Хоч зустріч кожна так пече...
Вогнем пече твоя розмова,
Але, обпікши, знов веде...
До того, ким потрібно бути
Мені...
Без тебе ж – навмання,
Наосліп вгадую дорогу,
Та знаю: знову я – не я.
- А хто?
- Ніхто... Так, згадка згадок...
«Було б, якщо б...», але нема...
Незмінна порожнеча – спадок
Для тих, повз кого рух мина...
Я завдяки тобі рятуюсь,
Я завдяки тобі живу:
Спокутуюсь, сміюсь, дратуюсь –
Себе самого впізнаю...
Знов повертаюсь сам до себе,
Коли ти зіркою ведеш
В знайомому безмежжі неба, –
Тоді я й сам не маю меж.
25.08.12 08:25
Зiрка
© Copyright: Олег Вербовий, 2012
Свидетельство о публикации №112082502597
Свидетельство о публикации №112082502597
Рецензии