День
двосічним лезом падає до рук,
під тихий прадідівський перегук
у злому колі зради і нестатків.
Бринить любов у вічнім камертоні,
ще не прийшов іти до гурту строк,
і міцно час утримує клинок
у наскрізь пошрамованій долоні.
Свидетельство о публикации №112082203548
Лида Баскакова 24.12.2012 19:08 Заявить о нарушении