Пропасниця вповзла в життя змією
Й замкнула у безмежності кільця...
Біль, силою підживлений твоєю,
Уже, здавалося, не матиме кінця,
Неначе помста Зевса Прометею...
Коли згасали зорі-очі любі
Молилась пристрасно Богам всім я;
Втрачала глузд, коли за крок до згуби
Моє вишіптували з трепетом ім’я
У лихоманці пересохлі губи.
*
Цинізм; сарказм; удавано-байдужий
До слів і сліз; образа – як мета;
Ланцюг дівок дешевих і не дуже...
Тебе важким би чимось поперек хребта...
Та я радію – милий мій, одужав :)
Одужання
© Copyright: Гетманец А, 2012
Свидетельство о публикации №112081909167
Свидетельство о публикации №112081909167
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.