Калнишевський

Як збурюсь духом, як побачу
О цій порі в монастирі —
І досі! —
                кошовий козачий
Стоїть, лиш очі у дірі

           Палають свято! Мурували
           Й мурують нині
           Нас отак...
           Та з-під облоги, з-під навали,
           Мов світла стовп, встає козак

І сяє в ніч. І промовляє
До Бога,
Ладен потерпіть,—
Аби катам зшаліть до краю
В ревучих урвищах століть!..

          І все збувається поволі:
          Хто вірний — той перемага.
          Нехай ламаються тополі,
          Хай віл ще просить батога,—

Крицевий дух з нас переоре
Тверде, втрамбоване,
Чуже,
Впадуть тюремних веж потвори,
Як їх лихий не стереже...

          Служімо ж, як вітці служили:
          Творця хвалили, скільки сил,
          Півмертві — клались до могили,
          Живі — виходили з могил!

1992


Рецензии
Понравилось.
Служил на Украине.
с уважением,

Дмитрий Корабельников   18.08.2012 19:47     Заявить о нарушении
Спасибо, Дмитрий. Рад знакомству. Читаю Ваш донской, казачий цикл — интересно.
Служил в СКВО.))

Алексей Ковалевский Укр   18.08.2012 21:42   Заявить о нарушении