Мавка

А може то мені здалося?
Мов лляне густе волосся,
Вся в зеленому убранні -
Мені зустрілась на світанні.

На голові трима віночок,
Неначе небо - сині очі;
Йде - немов тече вода,
А сама ж як тінь бліда.

Росу долонями збирає,
Та тужливо щось співає.
Дзвіночком голос лине -
Аж  мурашками по спині.

Мене раптово помічає,
І враз на місці завмирає.
Поволі очі ясні зводить
Та неквапом відходить.

Ледве-ледве так зітхає,
В ту ж мить одраз зникає,
Промайнувши у гіллі, -
Неначе й не було її...

Це аж потім здогадався,
Ким я досвіт милувався,
Кого зустрів у ту годину,
Мавку бачив - не дівчину.


Рецензии