Мавка
Мов лляне густе волосся,
Вся в зеленому убранні -
Мені зустрілась на світанні.
На голові трима віночок,
Неначе небо - сині очі;
Йде - немов тече вода,
А сама ж як тінь бліда.
Росу долонями збирає,
Та тужливо щось співає.
Дзвіночком голос лине -
Аж мурашками по спині.
Мене раптово помічає,
І враз на місці завмирає.
Поволі очі ясні зводить
Та неквапом відходить.
Ледве-ледве так зітхає,
В ту ж мить одраз зникає,
Промайнувши у гіллі, -
Неначе й не було її...
Це аж потім здогадався,
Ким я досвіт милувався,
Кого зустрів у ту годину,
Мавку бачив - не дівчину.
Свидетельство о публикации №112081701265