Затамувала подих зірка,
Їй оксамитова імла...
Набридла скоро, і так стрімко,
Вона з небес, чомусь пішла.
Вона на землю зазирала,
Земля здавалась наче рай.
Вона у снах туди літала,
З небес стрибнула, - прощавай.
І на землі вона пізнала,
Що це не рай, а справжнє пекло.
Вона сама на ній блукала,
А повернутися, - нелегко...
Тож не втрачай, набуту висоту,
Подумай перше, чим робити кроки.
Не полишай, даровану красу,
Наш світ, такий широкий!
Щоб був насправді, він таким,
Не змінюй паралелі, а лети!
Не змінюй ти свою планету,
А у народженій – живи!
Не змiнюй паралелi, а лети!
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112081602785
Свидетельство о публикации №112081602785
Рецензии