Зачаровано дивиться обрій,
У далеку та синю блакить.
Він не знає, що місяць не повний,
Він не знає, що серце болить.
У далекому часі похмуро,
Задивились на мене роки.
Не забули того, що в них було,
Хоч летять, мов весняні струмки.
Я надіну той вечір на плечі,
І з думками я з ним посиджу.
Та у смутку запалені свічі,
Пам’ятатиму на віражу.
І здригається тіло від болю,
І десь ділася з неба зоря.
Усім серцем благаю я долю,
Ти моя невимовна біда.
Не забути мені тії ночі,
Що тримали за руки наш час.
Не забути мені твої очі,
Як шалено кохала я вас...
Я надiну той вечiр на плечi
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112081501963
Свидетельство о публикации №112081501963
Рецензии
