Тарасов1 Шевченко
На плечі людині, цій полягли?
З дитинства щастя у нього нема -
Одна буденість та голота.
Панщина з ранку до темної ночі,
Не закриваються сонії очі.
В батька душі, хлопець не чаїв -
Тільки помер він від печалю...
Ось, народились, такії строки: -
Мені минуло тринадцять років.
Мати-ненька, ще молода,
Тільки сива, як біла зима.
А сестри меньші, серцю милі -
Довгі коси, чорнобриві.
Як придане, все купить,
Щоб їх, вдало одружить?..
Панщина. Рекрутом потім служив -
Двадцять п*ять років своїх полишив.
Але він духом не западав,
Так вірші гарні, все він писав
Та картини свої намалював.
Вільной Вкраїну, свою він жадав -
Проти неволі, він виступав.
Владу царську він розгнівив,
Але думки не полишив.
Каторга. Силка та заборона.
Але поезія крила, всеж має,
В отвори всі вона вилітає.
Скільки його, - все, не ламали,
Душу, серце, - свеж, не здолали.
Свидетельство о публикации №112081408660
Виктор Перепёлка 2 02.09.2012 09:45 Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2012/05/03/3408
http://www.stihi.ru/2012/05/03/3199
http://www.stihi.ru/2012/05/03/3071
http://www.stihi.ru/2012/05/03/2526
http://www.stihi.ru/2012/04/30/8119
Татьяна Рачкова Малиновская 02.09.2012 10:07 Заявить о нарушении
Виктор Перепёлка 2 02.09.2012 21:47 Заявить о нарушении