Эхо вчерашнего... Из Веточки Вишни

Перевод с украинского:
               

Остался отзвук тех шагов без сил…
И в памяти всплывает день вчерашний…

Зачем же ты тот вечер погубил?
Пропащий век… и ты теперь – пропащий!

И лезвием зачем ты полоснул,
Неверьем, – так жестоко, равнодушно?

Цветы, что, знаю, ты принёс ко сну, –
Не радуют, не тешат глаз и душу…

Стою, распята на семи ветрах,
Растерзана на сотни злых "и пусть!"

А эхо – отзвук эха – боль и страх –
Так беззастенчиво вернули в грусть...…

Оригинал:

Відлуння твоїх кроків, твоїх слів,
 у пам’яті зринає день вчорашній…

 Навіщо ти той вечір  погубив?
 Пропащий  вік. І ти тепер пропащий.

 Навіщо лезом тонко по душі
 невірою байдуже  і жорстоко?...

 І квіти, що призначені мені
 Не ваблять і не тішать душу й  око…

 Стою роздягнена на ста семи вітрах
 Розтерзана  на сотні злих «байдуже»

 Відлуння- сміх відлуння- біль і страх
 У лабіринтах  памяті  недужій…