З дитинства українська мова,
Поринула в моє життя.
Вона як пісня колискова,
Теплом зігріла з сповиття.
І мелодійним своїм словом,
Не полишає до тепер.
За роком - рік, вона пророкам,
Стає миліша за усе.
Я не нав’язую нащадкам,
Прошу! Ви мову бережіть.
Щоби невольникам, їх складу,
Не зрушити її повік.
Щоб вам не стало потім гірко,
Безмовними у світі жити.
Нехай це слово гордо, стрімко,
У небеса несе блакитні.
Моя земля! Ти нене, - мати!
Духмяним хлібом нагодуй.
І ці слова прості й крилаті,
Частіше згадуй, не гордуй!
Прошу! Ви мову бережiть
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2012
Свидетельство о публикации №112081404540
Свидетельство о публикации №112081404540
Рецензии
