Берегом я йду один.
Очерет шепоче:
Про знайоме, ось зажди,
Розказати хочу.
Мати рано підніма,
Жевріє на сході,
Неба край, неначе мак,
Розквіта, та й годі.
Дай хвилинку пригадать,
Як було на світі.
На толоці череда,
Пастухами – діти.
Сонце, вітер, шум трави,
Жайворонок в небі.
Ти мене кудись не зви,
В даль тягти не треба.
Потягло до краю снів,
Занесло далеко.
Не вернуть доріг мені,
Не почуть їх клекіт.
Берег в нетрях осоки
Знов лежить під боком,
Та не ті тепер роки
І не ті турботи. 1969
Берегом я йду один
© Copyright: Ив Кабачек, 2012
Свидетельство о публикации №112080807219
Свидетельство о публикации №112080807219
Рецензии
Вірш сподобався. Краще: "не почути клекіт".Спішать роки, змінюється все навколо і ми теж.А спогади залишаються з нами.На все краще!
Людмила Журавская 31.01.2013 22:44 • Заявить о нарушении
Людмила Журавская 31.01.2013 22:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.