Так кохати не вміють ні люди, ні боги:
Щоб тягнуло ночами лiтати нестримно.
Тільки птахи без страху та перестороги
Поринають у небо, окриленi вітром.
Повний місяць сріблить ніжним променем пір’я,
Знизу чується стогін – на морi негода.
Де-не-де виглядають крізь хмари сузір’я,
Наче вказують шлях, де є справжня свобода.
Я мандрую, як ворон, в небесній пустелі,
Сильним крилам до ранку немає зупину.
Та здається, що небо низьке, наче стеля.
Я без білої чайки, мов в клітці, загину.
*** Перевод стихотворения Виктора Клепикова “Птицы“
http://poem4you.ru/guesswho/Ptitsyi.html
Птахи перевод
© Copyright: Озерная Чайка, 2012
Свидетельство о публикации №112080807069
Свидетельство о публикации №112080807069
Рецензии