Днi та ночi...

Тебе вітаю серед ночі,
Кохане серденько моє.
Чийсь чути галас, спів дівочий,
Мені це спогад надає.
Як перший раз побачив змалку
Ту квітку ранньої весни:
Дніпро у Києві та Лавру,
Красуню справжнюю ві сні.
Вона яскрава, мов  перлина,
І сяє краще, ніж алмаз,
Рідна матусю,  Україно, -
Страждаєш ти  в останній час...

Багато злодіїв в державі,
Таланту їм не позичати.
Великі шахраї при справі,
Продовжують всім «керувати».
Вони руді хітрущі  лиси,
На перший погляд, мов ягня.
У наслідках пальної кризи
Нагрілись добре у вогня.
Продали знову «комбінати»,
«Здобули з газом» хабарів.
Пробач нам ненько, рідна мати,
Що розпустили злодіїв...

Вони забули про  Тараса, -
Є в них чимало «кобзарів».
Які ступали до Парнаса,
Коли був реквієм тут спів…
Поглянь, народ замордували
Нові українські пани.
До нитки грішних обібрали,
Як комуністи до війни...
О доле нашої країни,
Коли ж покращаєш, хто зна?
Залишаться  в душі  руїни
І серце обійде   весна...