Чому в очах твоїх печаль?
Мов вітер в полі обвінчав,
Твої сумні переживання ,
Які придбала навмання ,
В своє коротке мізерне життя.
Куди поділась та дівчина ,
Що на любові ворожила ,
Куди пішла безхмарна нива,
Куди ти бігла під час зливи.
Змінила зим літню пору ,
Тепер не грає з вітром у полі,
Те молоде лице,як п"яльце,
Що вишивав старався майстер.
Загину душа і згнила,
Бо поспішила -полюбила,
І долю хлопцю подарувала
Не відала що робила,
Як тільки його і любила.
Забула лагідні вітрила,
Що в дитяче море мирно плили.
Забула затишні зелені простори,
Отримавши душевне горе.
Полюбила..
© Copyright: Ксения Тропина, 2012
Свидетельство о публикации №112080707459
Свидетельство о публикации №112080707459
Рецензии