Чую Голос Твій в щебеті птаства
І тріпотінні листя – гойда! - в дотиках вітру.
Чую Шепіт Твій в муркотінні хвиль,
Які лащаться до берега, вигинаючи спинки.
Плач Твій - на струнах дощу сумовитого;
Через нас, людей, ллєш сльози… Омивають,
Прагнучи очистити нікчемні забруднені душі…
Чую Невдоволення Твоє в лунких громовицях -
Бичами ляскають вони, висікаючи блискавки гніву.
Твій Погляд невсипущий – Сонячна зіниця золота
І Місячне око бліде, яке заплющується…
І розплющується… Пильно дивишся,
Все примічаючи, як батько люблячий.
Господи, прекрасний Світ, Тобою створений,
Краса невимовна, перед якою благоговію!..
07.08.2012
Чую Голос
© Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации №112080703441
Свидетельство о публикации №112080703441
Рецензии