Знову самотня, знову не почута
Блукає осінь нашим парком вранці,
В сірім плащі, у чобітки взута,
У рукавичках знову гріє пальці.
Вона у парку лиш тебе чекає,
І почуттям душа її спокута,
Та осінь одного не знає :
Солодкою буває і отрута.
Не почута
© Copyright: Евгения Солод, 2012
Свидетельство о публикации №112080602191
Свидетельство о публикации №112080602191
Рецензии