***

На самоті


Раптом зникає натхнення. Ще вранці воно щось шепотіло тобі на вухо, щось дуже привабливе, таємниче... І ось трям, і нічого нема... Засумувала за рідним ліжком? Можливо. Хтозна.
Теплі бескраї обійми - ось, що потрібне... Та філіжанка міцної кави, справжньої кави. Бо так багато в житті "несправжнього", хоча б щось справжнє ми маємо собі дозволити.
Можливо цигарки до кави? Можливо... Але не принципово. А ось темний беріг - потрібен наче повітря. Доречі повітря теж... Кава, повітря, беріг, шепіт хвиль, тиша зовні, та улюблена Неллі у плеєрі... І більше нічого і нікого... Єднання з флорою, думками, собою... Фауну краще уникати вночі, як на мене. Раптом зникає натхнення... Та може і не раптом? Кхм...
Трям! Ще хочу побачити маленького іжачка=)) так, так... саме їжачка і саме на березі=) Нехай їжачок буде винятком, інших представників фауни бачити зовсім не хочу. Ми з ним потеревенимо про різне... Міркую, кави він несхоче? А вранці кожен своїм шляхом... Бо в кожного своє життя. В кожного своє, та в кожного на самоті.