Кенiбел пот ту найт

Криза в думках Президента: не збагне кебета,
На яку іще дурницю витрачать бюджета.
Вже він сорок раз об’їздив Штати і Європу,
Вклав у прірву, чим зафайно запобіг потопу,
Оплатив хіти та шоу, обустроїв віли,
Роздмухав рекламу НАТО, розкопав могили,
Склав в пісочницях з каміння кріпості та брами,
В сто разів підняв оклади родичам з кумами.
Тож, куди іще вгатити, по яким ознакам?
Сів у розпачі на диню та гірко заплакав.
А Балога:   –  Візьмем гроші у державній касі,
Та із золота зваяїм пам’ятник Бокасі.
Губернатору накажем вирубать дерева,
Щоби  пам’ятка славетна стала в місті Лева.
–  А при чому тут Бокаса?! Що ото за шиза?!
Я від тебе отакого не чекав сюрприза.
Якщо – Львів, чого не Мельник? Не постать Бандери?
–  То були простi бандити, а не людожери.
А Бокаса – імператор Африки усії –
Зжер в натурі без гірчиці консульство Росії. –

Постать з золота зробили. І до того свята
Президент привіз дарунок, зроблений у Штатах.
Подарунок – нічний посуд велетнем удався,
«Кенібел’ом пот ту найт’ом» англійською звався.
І сказав:  –  Героям – слава! Без обмежень дози
Пийте, друзі, та святкуйте!  –  А спільнота – в сльози.
Маячня якась!  Питає:  –  Друзі! Що случилось?!
–  Нам закусувати нічим. Москалі скінчились.
–  Не журіться! Вам Бокаса стане у нагоді.
«Дранг нах Остен!»    Їх у шахтах ціла тьма на Сході.
Хай державні ваші зуби будуть, наче лези!
Хай лайно в гіршці вирує  Океаном Єльзи!


                08.05.2000