Коли проблеми днів вчорашніх
Підуть в далеке небуття -
Твої близькі судом присяжних
Засудять знову до життя.
Старенька мати посміхнеться,
Й прошепотять її вуста,
- Знай, сину мій, усе минеться,
Й душа наповниться пуста.
Тобі земля дарує силу,
Здоров'я дасть жива вода,
І як колись розправиш крила,
Злетиш невІдомо куда.
Але додому повертайся
Не тільки в час, як гряне грім...
Й ніколи, чуєш?, не цурайся
Порогу, де батькІвський дім.
Додому, сину, повертайся
© Copyright: Ярослав Лапкевич, 2012
Свидетельство о публикации №112072903027
Свидетельство о публикации №112072903027
Рецензии
