І знову приміський вокзал.
І знову перша колія.
Три дні пройшло як ти сказав,
Що з нами долі трапилась іронія.
На вічні почуття не претендую.
"На віки разом", - не клянусь.
Та з кожної хвилиночки майструю
Долю власну і навшпиньках я крадусь.
Не розумію я твого кохання.
Ти ніби поруч, та не бачу я.
І як знайдеш ти це зізнання.
Я прошу, знай, на віки я твоя.
***
© Copyright: Анна Гонта, 2012
Свидетельство о публикации №112072408789
Свидетельство о публикации №112072408789
Рецензии