Полинова люлька. Назар Розлуцкий

                Перевод с украинского:

С полынью трубку раскурю,
И с совестью поговорю.
Пахнёт в лицо полынь-травой –
Седою, горькой стариной…

Там лес… и поле… птичий грай…
И дальний, дальний неба край,
Необозримый горизонт,
Грозы дурманящий озон.

Услышу стон родной земли,
Летают пули, как шмели,
Звенят мечи, гремят щиты,
И может, я, а может, ты –

За далью, там… Иль уж нигде?
И со щитом иль на щите?
Жив или встретил смертный час,
Чтоб возродиться здесь, сейчас?

И мгла столетий опадёт,
И конь твой удила грызёт!..
А где времён прервался ход,
Растёт полынь, полынь растёт...

Растёт, где был жестокий бой,
Где сгинул… я? или другой?
Сошлись со смертью на мечах –
И молодости свет зачах...

…Погасла трубка. Бой затих.
И больше мёртвых, чем живых.
Но память горькая на дне
Моей души – наследство мне.

Жжёт и болит, болит! Но всё ж,
Что было – то не отберёшь.
По-над былым – полынь-трава…
А слава всё ещё жива.

*********************

                Оригинал здесь: http://www.stihi.ru/2012/07/06/3564

Закурю люльку з полину,
Згадаю сиву давнину.
І в ніздрі вдарить, наче сон
Гіркий полин, немов полон.

Широкий степ, високий гай,
І десь далеко – небокрай,
Той неозорий горизонт,
Швидка гроза, п’янкий озон.

І чути буде, як в імлі
Літають кулі, мов джмелі,
Дзвенять мечі, бряжчать щити
І, може я, а, може ти

Десь у минулому житті
Вже зі щитом чи на щиті;
Ще б’єшся, або вже помер
Щоб відродитися тепер.

І падає імла століть,
І кінь твій поруч ще стоїть,
І де урвався часу плин
Росте полин, росте полин.

Росте, де був запеклий бій,
Де згинув козак молодий,
Де смерть зійшлася на мечах
І згасла молодість в очах.

Погасла люлька. Бій затих.
І більше мертвих, ніж живих.
І згар залишився на дні,
Гіркий, немов минулі дні.

Гіркий, пекучий – але все ж,
Чого було – не відбереш.
В землі залишилась зола,
А слава й досі ще жива.