кат, вирви язика...

Кат, вирви язика, повиколуплюй очі,
мов камені з землі, і лляй в мене смолу!
Нехай стікає в ір, мов темрява до ночі,
моя душа спотворена...
..................................................... Хвалу
нехай скиглять тобі в піснях твої кати,
в чиїх руках не раз чиїсь тремтіли долі.
Стихатиме маніття на подолі,
і домовини рушать у хати.
У домовинах тих, мов янголи в конвертах,
зблідніють два брати, сестра і немовля,
і смерті цілуватимуть до смерті,
у зуби...
.................................І чорнітиме земля,
і вицвіте більмо, і я на тім більмові,
здригаючись в сльозах, мов цуцик скавучи,
навчатимусь ріднесенької мові,
з початку, зі світанку до ночі...
.
Подстрочник
.
Палач, вырви язык, выколупни глаза,
словно камни из земли, и лей в меня смолу!
Пусть стекает в рай, словно темнота к ночи,
моя душа униженная...
..................................................... Хвалу
пусть скулят тебе в песнях твои палачи,
в чьих руках не раз чьи-то дрожали судьбы.
Будет стихать образность на подоле,
и гробы двинутся в дома.
В тех гробах, словно ангелы в конвертах,
побледнеют два брата, сестра и младенец,
и смерти будут целовать до смерти,
в зубы...
.................................И будет чернеть земля,
и выцветет бельмо, и я на том бельме,
вздрагивая в слезах, словно цуцик скуля,
буду учится родненькому языку,
сначала, с утра до ночи...