Ні з чим не порівняти насолоди
тієї одинокої години,
коли трапляється не щастя, а свобода, -
і знов рядків на серце злива хлине!
І забуваєш ти і час, і вік,
і з кожним словом сила прибуває...
Вірші приводять Радість на поріг -
і навіть ті, яких і не читають.
Натхнення
© Copyright: Валентина Яроцкая, 2012
Свидетельство о публикации №112072203508
Свидетельство о публикации №112072203508
Рецензии
Валя, я прочел твой стих и мне так приятно стало на душе, как будто я снова в родном селе на Украине. Мне припомнилось мое босоногое детство: http://www.stihi.ru/2012/12/30/54. Та девушка которой посвящал свои стихи:
Хай тебе не трывожить
Ця замрияна осинь,
Що тоби на открытци
в день весняный дарю.
Може спогад розбудыть
Сердце нижности просыть,
и як птыця у клитци
завмырае с жалю....
Може спогад навие
сывых днив давныну
и згадаеш Марие
осинь ту чаривну.
Пролитають хвылыны,
пролитають годыны,
поры року безслидно летят.
Знов миняе наряды,
просыпаючись знову,
той же самый замрияный сад
Но уже больше 40 лет я проживаю на Кубани. И стал забывать украинский, но не научился правильно разговаривать по-русскому...
С уважением, Виктор Сенько
Сенько Виктор Васильевич 30.12.2012 01:38 • Заявить о нарушении
Хай тебе не трывожить
Ця замрияна осинь,
Що тоби на открытци
в день весняный дарю.
Може спогад розбудыть
Сердце нижности просыть,
и як птыця у клитци
завмырае с жалю....
Може спогад навие
сывых днив давныну
и згадаеш Марие
осинь ту чаривну.
Пролитають хвылыны,
пролитають годыны,
поры року безслидно летят.
Знов миняе наряды,
просыпаючись знову,
той же самый замрияный сад
Но уже больше 40 лет я проживаю на Кубани. И стал забывать украинский, но не научился правильно разговаривать по-русскому...
С уважением, Виктор Сенько
Сенько Виктор Васильевич 30.12.2012 01:38 • Заявить о нарушении
Вікторе, гляньте, що я при допомозі украінського алфавіту зробила з Вашим віршем:)))
Хай тебе не тривожить
Ця замріяна осінь,
Що тобі на листівці
В день весняний дарую.
Може, спогад розбудить,
Серце ніжности просить
І, мов птаха у клітці,
Завмирає від жалю....
Може, спогад навіє
Сивих днів давнину
І згадаєш, Маріє,
осінь ту чарівну.
Пролітають хвилини,
Пролітають години,
Пори року безслідно летять.
І міняє убрання,
Просинаючись знову,
Той же самий замріяний сад.
Дякую Вам за можливість почути українську мову. Але "суржика" не люблю, чесно кажу, тому і трішки виправила Ваш вірш. У мене мама росіянка була, а батько - українець, обидві мови мені рідні, хоч я живу в Росії більшу частину свого життя і ніхто в моєму оточенні мови української не знає. А як же коріння забути... Щоб не забувати мову батька, тримаю під рукою словник і вірші українських авторів.
З повагою і найкращими побажаннями з Крайньой Півночі, Валентина.
Валентина Яроцкая 30.12.2012 09:58 Заявить о нарушении
Хай тебе не тривожить
Ця замріяна осінь,
Що тобі на листівці
В день весняний дарую.
Може, спогад розбудить,
Серце ніжности просить
І, мов птаха у клітці,
Завмирає від жалю....
Може, спогад навіє
Сивих днів давнину
І згадаєш, Маріє,
осінь ту чарівну.
Пролітають хвилини,
Пролітають години,
Пори року безслідно летять.
І міняє убрання,
Просинаючись знову,
Той же самий замріяний сад.
Дякую Вам за можливість почути українську мову. Але "суржика" не люблю, чесно кажу, тому і трішки виправила Ваш вірш. У мене мама росіянка була, а батько - українець, обидві мови мені рідні, хоч я живу в Росії більшу частину свого життя і ніхто в моєму оточенні мови української не знає. А як же коріння забути... Щоб не забувати мову батька, тримаю під рукою словник і вірші українських авторів.
З повагою і найкращими побажаннями з Крайньой Півночі, Валентина.
Валентина Яроцкая 30.12.2012 09:58 Заявить о нарушении
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.