Саломея

Саломея була важна пані. Мала вона лиху вдачу та хист до торгу. Мала темняве волосяя, темніше від русого, та темні карі очі, білу шкіру.Середнього зросту, з серйозним поглядом,знала грамоту.З часом коли всі її односельчанки почали виходити заміж,Саломея замість того аби йти на вечір гульбищ, лишалася вдома та рахувала свій крам. Вираховуваши кожен вечір,по злотнику, вимикала лампу, цілувала матір в лоба,та й лягала собі спати, адже вставати потрібно рано в ранці та працювати.
Батька свого вона ніколи не знала, кажуть що то був козак, чи то просто селянин, але я к вже склалося,сумна доля спіткала молоде серце її матері, і вона лишилася одна з маленькою Саломеєю на руках.
Прокинувшись рано, розчесавши косу, дівчина швидко прийнялася до праці. То там побіжить, то там щось зробить,зварить їсти, покличе Гната,запряжуть воза та поїдуть до міста, а може й на фільварок. То все як виходила справа. Саломея любила вгадувати вдачу. Брала очима небо й казала:
- фільварок,місто завтра.
Та й так вони їхали. Потрохи, в них назбиралася господарка, та така що й не кожен господар міг похвалитися. Люди тільки дивувалися, як то все молодиця встигає? хтось просто дивувався, хтось тихо заздрив, а хтось радів.
Яксоь ввечері поміж двору йшли кілька парубків, та й побачили як Саломея сидить на причіпку та щось споглядає у небо.
- гей! боже помагай!
- дякую люди добрі, - навіть не повівши поглядом відповіла дівчина.
- а що ж ви така гарна,та й сама сидите?можливо вам сумно?
Саломея різко підхопилася, різко кинула хижим поглядом на молодих,й сухо відповіла:
- в панни часу немає на дитячі забави.Шануйтеся, - та й пішла собі.
Минувши її двір, парубки загомоніли між собою та й засміялися.
Саломея зайшла в хату. Вирахувала крам, розпустила косу, та й задумавшись сіла і дивилась на вогонь.
- дитино моя тобі щось зле?
- та ні мамо, все добре.
Мати підсіла ближче тай взяла її за руку:
- я тобі ось що скажу, ти б думала вже доню,а то люди дивляться та й дивуються, не дай боже ще за відьму признають.
- мамо я ещ раз казала і буду повторюватись - немає тут з ким та за кого.хто до менеп рийде свататись? Кумпан малий? чи Гнат старий?
мати піджавши губи:
- так а молоді, кажуть є дуже гарний Стефан, син Мацьківа Марка.
- мамо, він тільки моєї спідниці ще не тримався.ні,ще не час.зрозумій, - відвернулась та почала перебирати волося - чоловік має бути гарячий та хижий, такий що я його впізнаю з першого погляду і зрозумію,що ось він,мій хазяїн та господар.
- дивись итино аби пізно нес тало.все маєш,і красу і придане,а от до кого з цим іти то....
- досить! треба спати!
 Рано вранці, Саломея прокинулась з важким серцем, - щось має статись, - подумала вона та й поїхала до міста.
На базарі вона пробула до обіду та й вирішила собі купити трохи намиста. Ходила, вибирала,вибирала,але щось нічого не траплялося такого аби сподобалось.Раптом, коли вона перебирала в руках один з коралів, вона відчула поглядв свою спину. Поклавши на місце товар, вона обернулась, і побачила ці очі, цей хижий та звіриний погляд. він стояв тихо, мовчки,ніби навколо нього нікого не було, стояв і спостерігав за нею. Спочатку її це обурило та налякало, але вона не подавши вигляду, що її це чіпає, відвернулась та пішла собі далі. Раптом вона відчуває біля себе голос:
- червоні тобі пасуватимуть, вовчице.
Серце раптом забилося, а за руки взявся холерник. Вона йшла далі і намагалася як завжди не давати вигляду.
- не візьмеш сама, я привезу тобі їх додому.
Обурившись від такої заяви, Саломея випалила:
- знай своє місце чоловіче, - і горделиво пішла геть.
Пізно вночі, коли всі вже полягали спати, Саломея вийшла до саду а все думала про нього.
Як лиха гадина,вївся в її серце образ цього лиходія, що так зневажливо поставився до неї. вона, Саломея яка звикла нехтувати чоловіком будь якого походження та насміхатися з них, раптом відчула сильний жар у тілі. тільки думками вернеться чи згадає як він дивився, чи його голос...розриває...
Лягла до змелі, вкрила голову лопухом, щоб охолонути, аж раптом чує щось шумить біля неї,понад забором. Вирішила не ворушитись і закрила очі.
- нарешті, я знайшов тебе, ось тобі вовчице, ці точно тобі пасуватимуть.
відкривши очі вона не повірила тому що побачила. Біля неї стояв він, той самий молодик.
Розгубившись Саломея думала перше закричати але не змогла, і просто мовчки дивилась ойму в очі, ніби кидала виклик.
- я не міг більше чекати, як побачив перше,то смерть найшла моїм думкам...
примруживши погляд вона промовила:
- продовжуй.
- я не можу, не можу,як перше побачив тебе,як ти мене окинула поглядом,я не зміг більше стерпіти. а коли ти пішла,я засумував,і сум був настільки нестерпний що я одразу взявши коня пішов у най.....
Але він не договорив, вона його поцілувала,гаряче, ніби вогонь з пекла.
Минуло не багато часу,і в господарці Саломеї зявився господар. Стала вона ще більш поважнішою та горделивою. Ьагато жінок та дівчат з села усе заглядалися на її Карпа, але він й оком не вів,усе ходили собі обоє як зачаровані у своїм коханні.
Дикі та несамовиті мов та звірина в лісі, любили один одного. Якось мати казала, що то гріх, так палко любити чоловіка, але Саломея всміхалася і відповідала:
- гріх гріхом сходить.
Одного разу Карпо внадився до Таврії на торг. Першим часом було не важко,а скоріше важко. Але з часом,за відсутності чоловіка, Саломея почала бути сама не своя.
Якось мати,йшла ввечрі по селу від Ольги,та й почула у засідку розмову двох чоловічих голосів:
- чуєш? ні,ти чуєш?звірина...таке враження ніби хтось підстрелив, - прромовив Гнат.
- та ні то самиця, як зачує що довго нема її супутника, кажуть що її рве.люто.аж виє,ось бачиш мурахи по шкірі йдуть, - відказав Сірко.
- знаєш,мені здається так і вв жінок, от ти колись помічав Саломею за відсутності Карпа?
- не!
- і каже моя жінка,що вона сама не своя,стає хижою,а по ночах так взагалі....
- що саме?
- стогне з суму що страшно стає. каже моя Параска що то все за чоловіком,страшна баба,оком не веди та Саломея,як Карповою стала,то геть змінилася.
- та не кажіть куме,любов до добра не доведе.пусте!
- то не любов, то хижа суть.то хіть.то таки так.як оті вовки любляться,дикіє люде,ох і дикіє,Параска права була,дика жінка....
далі мати вже не почула кінця розмови бо поспішила додому. Підійшовши до хати вона побачила вогонь у вікні, але вдома нікого не було.
Тоді вона спустилася до річки, де побачила, як лежить її Саломея у воді, сорочка її була трохи далі,на березі.Причулося тсраій, що дівчина шепоче усе одне імя:
- Карпе,мій хороший,Карпе...Карпе,любий...
- несамовита, - подумала жінка,та й поблукала собі до хати.