У висоті у широті і бог-зна в якій довготі
Співав карав і оживав а потім знову научав
Ніхто, усі, у всій красі, вітали роки золоті
Коли у двох на самоті плили під небом у траві
І був же час
І буде знов все, колись,
І хоч комусь набридне темно-синя вись
І лиш тоді,
На зорі глянемо в воді,
Весняна ніч нас забере навік собі…
Минув весь біль, в кишені сіль, від сліз умитих звідусіль.
І порох ніг – душа доріг, посеред літа – теплий сніг
Високо стяг – дивись сюди, ми люди повні доброти
Коли для двох чи сотень трьох, зведемо радості мости
І буде час
І буде знову як колись
І вірний друг знайде для тебе час та сміх
І ось тоді
Чи в радості чи у біді
На зорі глянем золоті
Ми, друже, все ще молоді –
А що душа –
Не молода то це ні разу не біда,
Омолодиться у вині…
весняна ніч бере її навік собі!
буде час...
© Copyright: Олег Тиран, 2012
Свидетельство о публикации №112071907298
Свидетельство о публикации №112071907298
Рецензии