Якщо колись про нас щось скажуть,
нехай про мене навіть буде,
немовби чесний, спомин вражий:
- Колись були козацькі люди!
А я не тільки був під небом,
я жив, як мене вчила мати,
був впертим, надто, коли треба,
гнучким, щоб не змогли зламати.
Але ні жодної хвилини
не забував, якого роду
від ЩУРІВ до нащадків плину
на користь нашого народу.
ВОНИ – мій скарб, моє багатство,
що неможливо якось вкрасти.
ЗАСНОВНИКИ такого братства,
яке долало всі нещастя,
що надсилалося до бісу
в подобі ворогів без міри.
Де гаківницею, де списом,
де булавою та сокирой,
вони стрічали ту навалу.
І, навіть, не завжди в могили
в полях полеглих їх ховали.
Та не зійшла козацька сила!
Як ті билинки, що весною
до сонця щедрого пробились,
так і родин козацьких вої
серед віків не загубились.
16 липня 2012 р.
Козацький рiд
© Copyright: Георгий Ильяшенко, 2012
Свидетельство о публикации №112071609379
Свидетельство о публикации №112071609379
Рецензии